#Доступно
Євротур

Привіт! Ми — Дмитро та Костя. А це — історія про те, як ми вирішили подорожувати Європою автостопом, маючи лише 100 євро на двох та гітару. Наша мета — мотивувати до активного життя, показавши, що подорожі та емоції, які вони дарують, доступні кожному, і ніяких обмежень не існує.
Підтримати проект
Кинути нам грошей* на хлібчик, щоб ми могли радувати вас крутими відосами про подорож року :)

Кожному, хто підтримає нас на суму від 500 грн, Діма надішле іменну листівку з подорожі ;) Лишайте свої контакти у полі "призначення платежу", щоб ми могли з вами зконтактувати
15 квітня. День 1
Пригоди у #ДоступноЄвротур (очікувано...:) почалися ще у Києві, коли за кілька годин до літака Київ-Краків Костян…зник. Діма мав усі шанси повторити свою пригоду 2017 року та рушити в подорож сам, а для Кості автостоп розпочався вже б у Києві з метою наздогнати Дмитра десь у Європі ;)

Проте за півтори години до відльоту Костя знайшовся. Наспіх зібрали речі. Хтось взяв багато зайвого (Костя:), хтось забув багато потрібного (Діма:). На літак встигли, і навіть ручний багаж, який по всім законам фізики мав би відправитися до багажного відділення, також полетів у салоні.

У Кракові гуляли з Іванкою, Сашком та маленькою Терезою, шукали гітару. Сашко — і інженер, і хімік, і столяр, але сам себе називає просто «заробітчанин». Іванка ж робить просто неймовірно атмосферні іграшки та подушки, вам варто це бачити (IG: @mama_makes_friends).

Захостити наших мандрівників у Кракові погодилася Оленка. Дякуємо тобі! На шляху до неї пригоди продовжилися. Їхали автобусом, а люб'язний водій запитав, де їм виходити, щоб опустити для Дмитра пандус. Хлопці вийшли на зупинку раніше і поки намагалися втямити, де вони є, спостерігали дивну річ: автобус продовжував стояти на зупинці Коли зрозуміли, що треба їхати далі і побігли до автобуса, виявилося, що водій пам'ятав, що їм ще рано виходити та спокійно чекав, поки вони повернуться :)

Досліджувати місто продовжили з Іваном та Мартою. Марта пригостила булочками з маком. Такими смачнючими, що @dmytro з'їв аж дві. Спортивний режим харчування зірвався в перший же день ; ) Це, до речі, запас їжі на сьогодні для хлопців. Іван багато розповідав про Краків, разом шукали гітару. Знайшли! Але вона виявилася бракована, тож пошук гітари триває. Навіть думали психонути і витратити всі 100 євро на неї. Саме так хлопці планують заробляти гроші на життя — грою на гітарі на вулицях міст. Ви ж пам'ятаєте? Проте виявилося, що нові гітари коштують дорожче. Як рішення, сьогодні позичили гітару у Оленки. У планах — зібрати гроші на купівлю сім-карти, щоб мати постійний зв'язок.

Додому повернулися о першій ночі. Оленка нагодувала смачною вечерею, дістала з холодильника все, що було. А ще раніше, саме у неї застали красивезний захід сонця. Що ще потрібно для щастя? Оленка організовує у Кракові Ночі української поезії та навчає усіх охочих української мови.
Час тут іде дивно: Діма-от прокинувся о 6 і був певен, що вже по десятій. Допомагає гуляти по місту олдскульна паперова карта, а ще — чудові люди, яких всюди — безліч, і вони готові допомогти. Витрати за перший день — 0 євро)) До зустрічі завтра у Празі, яку ви для нас обрали. Слідкуйте за нашими пригодами! А якщо хочете підтримати проект, і щоб відео-історії про мандрівку побачили світ, зробити це можна за допомогою зеленої скриньки. Всім пригод!
16 квітня. День 2 (+маленький спойлер з Дня 3 на самому початку ;)

Терміново! Дмитра та Костю забрала поліція! З подробиць знаємо лише те, що хлопців перевозять двома машинами: в одній їдуть вони, в іншій — Дімін візок)). А ще, люб'язний поліцейський роздав трохи вай-фаю, тож можете слідкувати за подіями в режимі реального часу в інстаграмі @schebetyuk та @dostupno_ua :) Так і живемо.

І до хороших новин. Вчора Дмитро та Костя заробили перші гроші в #ДоступноЄвротур! Дмитро грав свої пісні на гітарі. За 20 хвилин — 39,5 злотих (майже 10 євро). Baby, You`re A Rich Man! І впродовж дня проїли ці гроші ;) Гітару не купили, а поки взяли в користування в Оленки. У Празі їм запропонували безкоштовну гітару. Ніби. Проте туди ще треба дістатися.

Виявляється, в історичному центрі Кракова не можна заробляти грою на гітарі. Раз на місяць проходить конкурс, де комісія обирає найкращих з усіх бажаючих і дає дозвіл. Вважатимемо, що наші мандрівники отримали приз глядацьких симпатій від підписників ДоступноUA й право грати у Кракові на гітарі :)

На зупинці транспорту трапився курйоз: Діма впав на спину, на рюкзаки. Сідали у тролейбус. Був пандус, але, капець, без кнопки виклику водія, тож підіймалися самі. Костя не знав, як правильно допомагати, а Діма не проконтролював. І ось така картина: Щебетюк лежить на дорозі, як черепашка на спині ;) , а позаду машини їздять. На жаль, ніхто збоку цього не зняв. Все обійшлося: піднялися, обструсилися і пішли на інший тролейбус. Що робити :)

А під вбиральнею ТЦ «Галерея Краківська» Дмитра впізнала шанувальниця: «Ааааа!!1 Ви — Щебетюк! Не може бути! А давайте сфоткаємося?» Просто перед вбиральнею створили натовп, а перехожі не розуміли, що коїться: чи то Олег Винник збирає польський легіон фанаток, чи то якась зірка поменше.

І сама вбиральня в ТЦ облаштована: все зручно, пеленальний столик, автомат з продажу підгузків. Навіть певні елементи розкошу — мікрохвильовка та шкіряне крісло-качалка. Ви таке бачили? Діма та Костя вирішили повернутися туди на ночівлю, якщо не знайдуть іншого місця )))

У підсумку, за день ніжками пройшли 11 км, а ще близько 60 км подолали громадським транспортом. Виїхати з Кракова не вдалося. Надвечір сильно похолодало й вони повернулися на нічліг до Оленки. В планах на ранок прокинутися о 6-й годині та одразу рушити до місця стопу автівок. Дорога до Праги. Друга спроба.
17 квітня. День 3

Зачарована Польща! Наші сусіди побачили, наскільки класні Дмитро та Костя і не хотіли їх відпускати. Інакше важко пояснити труднощі з дорогою між Краковом та Прагою.

Вже на трасі, через таємну хвіртку, яку якась добра людина лишила прочиненою, дісталися до МакДональдсу. А там зустріли...сусідку Діміного дядька, Ігоря Щебетюка, з Літина. Працює старшим менеджером. Наші люди всюди :) Попили чаю і пішли далі стопити. Вже за 20 хв їм зупинилися поляки, які прямували до Норвегії, і підкинули до Катовіце.

Кількома автобусами добралися до виїзду. Стопили-стопили, і вже почали розуміти, що щось тут не так. Як виявилося, хлопці стопили у недозволеному місці — на платній автостраді. Тому якась добра людина здала їх місцевій поліції. Діма та Костя майже вмовили стражів порядку приєднатися до #ДоступноЄвротур та гайнути далі в подорож учотирьох. Не вдалося )))

Візок не влазив у патрульну машину, тож за ним приїхала ще одна. Все обійшлося штрафом, і хлопців відпустили.

О 8 вечора Діма і Костя здалися і вирішили розкласти намет на паркінгу на околицях Катовіце. (Хто відмітив цей варіант у пості на Facebook, признавайтеся, ви щось знали? ;) Вибрати місце їм порадив місцевий охоронець, він же пригостив чаєм. Там і заночували. Палатка, спальники та теплий одяг від @ПроПоходи стали в нагоді. На ранок хлопці продовжили шукати щастя в дорозі до Праги.


Підсумки третього дня #ДоступноЄвротур:
пропали на майже на добу
витратили 23,42 євро на штраф (залишок — 76,58 євро на 27 днів)
пройшли 11 км

Якщо хочете побачити всі ці пригоди на екранах ваших моніторів, можете допомогти нам створити відео-історії про цю мандрівку. Зробити це можна у зеленому квадратику. За кожний платіж від 500 грн Діма надішле листівку. Всім теплого вечора.

п.с. До Праги таки дісталися. Розірвали зачароване коло ;)
18 квітня. День 4

Пережити ніч за температури абсолютного нуля! З цим Дмитро та Костя впоралися. А зранку познайомилися з охоронцем парковки, де ночували. Він їх пригостив чаєм. За розмовою виявилося, що він теж — людина з інвалідністю. Має протез на одній з ніг. Ось так буває. Часом інвалідність — зовсім неочевидний фактор, що не робить людину кращою, гіршою чи особливою.

Нарешті саме в автостопі хлопцям посміхнулася удача. На парковці їх підхопив Павло, з Латвії. Павло говорить трьома іноземними мовами (англійська, німецька та російська) та займається лагодженням машин. Наступного року планує відвідати Україну, бо дуже любить подорожувати.

У Чехії, на паркінгу, дуже швидко застопили доброзичливого Майкла. Йому було по дорозі до Брно, він там живе, й він радо підкинув Діму й Костю. Майкл підтримує екологічні ініціативи та топить за все "зелене".

До Праги хлопців підкинув любитель електромотоциклів Яровір. Раніше він захоплювався стрибками з парашутом, але одного разу травмував ногу та закинув той спорт. Яровір багато подорожує машиною по роботі. Для нього автостоп — це можливість поспілкуватися з людьми.

Якийсь час хлопці провели на околицях Праги, в одному з місцевих ТЦ. Там Дмитро познайомився з дівчиною — Анкою (цікаво, у вас та сама перша асоціація до цього імені чи то ми такі старі?). Анка працює в тому торговому центрі. Приємно поспілкувалися. Проте далі це не пішло: Анка поставила кар'єру на перше місце й мала повертатися до справ, а Дмитро — він просто Дмитро :)

На нічліг хлопців прийняла Анастасія Шафранська та її сім'я. Анастасія сама написала на нашу сторінку, після інциденту з польськими поліцейськими xD, з пропозицією прихистити наши мандрівників під Прагою і забрала їх на околиці Праги. Ніч вони провели в теплі, ситі, ще й напоєні чеським пивом. Чудова компенсація за ніч у наметі :)

Впродовж дня харчувалися запасами, що привезли ще з України: батончиками та горішками. Тому уникнули грошових трат. Баланс подорожі — 76,58 євро.

Сьогодні Діма та Костя провели день у Празі. Мали зустріч з послом України в Чехії @Yevhen Perebyinis і перевірили дипбудівлю на доступність, бо за два дні їм голосувати у Франкфурті. А ще у Празі їм обіцяли безкоштовну гітару. Що ж, було б чудово. На нічліг хлопці повернуться до Анастасії. А завтра… Там буде новий день, і побачимо, які пригоди він принесе :)

P.S.: якщо ви дочитали до цього місця, вам буде цікаво знати, що температура абсолютного нуля — це -273ºC )))

А підтримати проект нас можна у зеленій скринці нижче :)
Підтримати проект
Кинути нам грошей* на хлібчик, щоб ми могли радувати вас крутими відосами про подорож року :)

Кожному, хто підтримає нас на суму від 500 грн, Діма надішле іменну листівку з подорожі ;) Лишайте свої контакти у полі "призначення платежу", щоб ми могли з вами зконтактувати
19 квітня. День 5

Ми й не здогадувалися, що такі важливі персони подорожують в #ДоступноЄвротур ;) Зранку на Дмитра та Костянтина чекала дипмашина, що відвезла їх до посольства України в Чехії. На шляху туди зазирнули до музичного магазину. Дуже великого. Музичний рай для Щебетюка. Запустити Дмитра до такого великого магазину, це як відправити Чарлі на шоколадну фабрику. І хоча Діма хотів купити всі гітари, байдуже на бюджет, зупинилися на одній. Тепер наші мандрівники мають інструмент для заробітку грошей. А ми за них можемо перейматися трохи менше :)

Посольство виявилося недоступним. За що посол Євген Перебийніс дуже переймався (не показово переймався, а таки переймався). "Ось таке отримав у спадок. Думаємо, що з ним робити". Після офіційної частини рушили до пабу, випили чеського пива. Пан Євген не пив, бо ще робота :)

Авто з посольства відвезло їх до Вишеграду, фортеці на горі. Страсна п'ятниця і майже нічого не працювало в місті. Крім недоступного поштового відділення поблизу. До того ж, ніхто не реагував на кнопку виклику персоналу. Ух, розпоясалися, нема на них ДоступноCz ))) Діма та Костя все ж подолали недоступність та з празького поштового відділення відправили три листівки для тих, хто підтримав #ДоступноЄвротур на суму від 500 гривень. Відправлять і вам, коли підтримаєте. Підтримати наш проекти ви можете за допомогою форми на початку сторінки. Головне, не забудьте вказати вашу адресу в полі "Призначення платежу".

Опісля хлопці вирішили відпрацьовувати свою інвестицію - грати на гітарі. Сіли на Карловому мості. Сонечко пригріває, повз мирно тече річка Влтава. Багато людей на візках. І це приємно бачити, а Дмитро знову заграв своїх пісень.

"Диви, тот штріх с Таронта", повз Діму та Костю пройшли українці. Грошей не дали. Впізнали, і то непогано (Телебачення торонто, привіт!).

Усього за день:
зустрілися з одним послом України в Чехії
купили за 35 євро нову гітару, а заробили 53 євро грою на ній
7 км пройшли пішки, 60 км машиною посольства
отримали європейську сім-карту. Дуже дякуємо за це українському посольству!

Зранку хлопці попрощаються з неймовірними Анастасією Шафранською, Володимиром Онищуком, їхнею донечкою Авророю та з власною ранковою зорею відправляться стопити машину до Франкфурта. Володимире, Анастасіє, Авроро, ви — надзвичайно теплі та душевні! Ми раді, що на своєму шляху хлопці зустріли вас!