#Доступноблог

На краю Європи:
як Дмитро Щебетюк підкорив Португалію

Мандрівники з досвідом знають: емоції від подорожі сильніші, коли виникають форс-мажори, з якими ти впорався. Після повернення з Португалії, Дмитро Щебетюк ділиться враженнями та досвідом від подорожі та розповідає, як зробити її вдалою, навіть коли все йде не за планом
Транспорт
Наша подорож почалась з Лісабону та страйку місцевої залізничної компанії, чиї квитки ми купили, щоб дістатися Фігейри. У Португалії це називається "опаньки, приїхали". Тож залишався варіант з автобусами. На станцію ми прибули о 20:15, де знову застали криву посмішку Фортуни. Адже 15 хвилин тому відправився останній автобус. А якщо згадати ще й запізнення рейсу, то Португалія зустріла нас гостинно. Добре, що Марина [моя дівчина] через знайомих зв'язалася з місцевим українцем Володимиром, який живе в Арісейрі (20 км від Лісабону). Машиною він нас забрав. Так ми розірвали зачароване коло.

У Португалії досить дивне автобусне сполучення, але не таке дивне, як у Чернігівській області. Працюють декілька не пов'язаних між собою компаній: ви может проїхати до проміжного пункту вашого маршруту, але якщо в дорозі щось станеться і ви не встигнете на автобус іншої компанії, то можете застрягнути в незнайомому місті без контактів. А ще й транспорт досить дорогий. Тому наступного дня ми повернулися до Лісабону, і там знайшли сервіс з прокату автомобілів. Тому оренда машини вийшла не набагато дорожчою за користування громадським транспортом. Зате дала свободу пересування та позбавила прив'язки до часу. За час перебування в Португалії проїхали 1200-1300 км. Та навіть перебуваючи близько до кордону з Іспанією, з'їздили туди на вечерю.

Добре, що я захопив свої водійські права, які отримав за три дні до відльоту. Перед здачею в оренду, працівник компанії оглядатиме і записуватиме машину на предмет подряпин та інших пошкоджень. Радимо робити це разом з ним, аби при поверненні машини вам не приписали чужі подряпини. Платили ми за оренду, паливо та платні траси, якщо ними користувалися. Також будьте готові залишити заставу за машину. Це нормально. Саме так все функціонує у розвинених країнах. Після її повернення гроші вам повернуть.


Житло
Через відміну потяга першу ніч в готелі Фігейри ми пропустили. Тому "злетіла" наша бронь на номер. Коли прибули туди наступного дня, в ньому жили інші люди. Місць майже не було, тож поселили нас у найкращий номер готелю, з видом на океан. Пізніше директорка готелю дізналася нашу історію - страйк на залізниці, запізнення, мандри країною - і подарувала нам ще одну ніч в готелі та пляшку вина в номер. Тож не бійтеся змін плану, часто вони на краще.

Після Фігейри мали їхати до Порто, але через зсув у датах, там у нас залишилась одна ніч. Замість Порто поїхали до Фаро, на південь. Так як це було поза нашим планом, то знайти нічліг нам допомогла сила Facebook'у та спільнота "Українці в Португалії". Якби не Іванна з Сао Браш де Алпортель, яка відгукнулася на наш vox clamantis in deserto, ночували б ми в машині.

В останні дні жили у передмісті Лісабону. Там трапився дуже недоступний готель: щоб дійти з холу в номер - спершу сходи вверх, а потім ще вниз. Пізніше нас переселили до номеру з виходом до басейну. Чергова несподівана приємність.
Доступність
Аеропорт Лісабона дуже зручний і доступний. Крім того, нас одразу зустрічав супровід. В місті декілька разів зверталися по допомогу, щоб піднятися в автобус. Але це стосується лише міжміських рейсів. Доступність громадського транспорту в містах не викликає сумнівів. Пересуваючись країною на машині, постійно паркувався на місцях для людей з інвалідністю. У них вони завжди вільні, з цим без проблем. Метро Лісабону зручне й з ліфтами. Але нам пощастило, і ми знайшли одну з рідкісних станцій без ліфта. Місцеві кажуть, що її навіть занесли у Червону книгу метро. Але мені достатньо й ескалатора. Працівницю спершу це збентежило і вона запропонувала допомогу, проте я сказав, що все добре. Не чіплялася, не затримувала, воєнізованої охорони не викликала. Ми спокійно скористалися ескалатором. Вулицями повсюди пониження. Тому в Португалії хіба спеціально шукатимеш недоступність, а не вона зустрічатиме тебе на кожному перехресті.

До готелю у Фігейрі вела одна сходинка, потім ще три, але працівники одразу винесли переносний пандус. Не ідеальний, але з допомогою однією людини піднятися можна. Набережна в місті також доступна, на спеціальному візку можна дістатися на пляж. Все облаштовано.

Дорогою до Албуфейри, побували в містечку Назаре. Там є класний оглядовий майданчик з входом за 1 євро, але нас пропустили безкоштовно. Деінде є сходи, тому така компенсація. Всюди в інших місцях є пандуси. Ще побували в музеї серфінгу і на фортечних укріпленнях, там прекрасні краєвиди і доступно.

Люди
У Сінтрі (також передмістя Лісабону і крайня точка Європи) мали пересадку на іншу станцію, а там не працював ескалатор і ліфта не було. Довелось стрибати довгими сходами вниз, а потім шукали людей, щоб піднятися. А це станція на околиці, не дуже популярна. Проте людей знайшли і мене підняли. Дійшли до станції, а вона закрита на реконструкцію. Довелося повертатися, знов шукати людей. Але люди допомагали без питань, і не тільки в цьому випадку. Щойно бачать, що ти трохи розгублений стоїш, одразу пропонують допомогу. Не тільки в пересуванні, а й щось підказати. І, звичайно, якби не чуйність Володимира та Іванни, то невідомо де б ми ночували не одну ніч.
Океан
Я відчув силу та потужність океану. Під час нашого перебування в Фігейрі ніхто не купався, на пляжі майже не було людей. Місцеві розповіли, що саме цього року, от пощастило, в них рекордно низькі температури. Марина одразу відмовилася, а я подумав: "Ні, якщо ми вже тут, то точно треба поплавати." Вода крижана, десь градусів 16, прям відчуваєш як відмерзає мозок, що вже казати про руки. Хвилі тебе закручують, в очах все пливе, голова паморочиться, а єдина думка: "Блін, як же звідси вибратися". В такі моменти розумієш, ти взагалі не контролюєш ситуацію. Проплив метрів 20-30 і ледве повернувся назад, а потім ще дві години відігрівався. Більше в Фігейрі ми не плавали.
Автостоп
З автостопом в Португалії все важко. Місцеві не охочі зупинятися і брати стоперів. Без результату можна годинами ловити машину на трасі. Тож в Португалії краще не розраховувати на автостоп, як на основний спосіб переміщення країною.

На відміну від автостопу Україною, який не є джерелом енергії та задоволення, а й продовжує приносити дивіденди: саме гроші від перемоги у фото-історія про минулорічний автостоп Україною та Білоруссю ми відправилися до Португалії.
Ще на стадії планування поїздки у мав спірне відчуття. Якась тривога. Але я зовсім не шкодую. Нові знайомства, неймовірні краєвиди, смачна їжа і незабутні емоції. Поїздка вийшла класна. Краща, ніж ми спланували, хоч і дорожча.