#ДоступноЄвротур. П'ятий тиждень

За час нашого автостопу ми зустріли величезну кількість добрих людей: нас приймали на нічліг, підвозили, годували, давали гроші за нашу вуличну музику, а часом просто так; з якимось ми перемовлялися двома словами й більше ніколи їх не зустрінемо. Проте я хотів би згадати і подякувати категорії людей, про яких автостопери зазвичай забувають. Це люди, які їхали автівкою, зупинилися, проте не мали змоги нам допомогти. Маршрути не співпадають, або їм їхати дуже близько — нам немає сенсу сідати. Таких людей були десятки. Ви зупинялися, спілкувалися з нами пару хвилин та поверталися на дорогою. Ті хвилини давали нам надію. От наступна автівка обов'язково забере нас. Ваші слова підбадьорювали нас. Коли марно стопиш на дорозі чотири години, то моральна підтримка — це слова, що мають глибоке значення. Ці слова підтримували нас, аж до до приїзду НАШОЇ машини.

Дякую вам! Навряд ви прочитаєте ці рядки. Тому я відправлю свою подяку у Всесвіт. Він справедливий. Він обов'язково віддячить за нас у потрібний момент.
Про потребу якісної комунікації.

Ще до початку поїздки я себе налаштував: за потреби ми проживемо цей місяць автостопу на хлібі. Щоправда забув про це повідомити Костю, але то таке. Нам пощастило уникнути такої долі. На хлібі ми сиділи тільки під час довгих переїздів між містами. Як на дорозі під Ніццею. Мали з собою шпроти. Костя побіг за хлібом. Паляниці не було. Костя взяв шість булочок. Але от ситуація. Бракує трьох євро. Що робити? Менше булочок не візьмеш, бо вони в пакеті. Відмова від них взагалі означає, що на вечір та ранок маємо тільки банку шпротів. Але нам пощастило. Добрі люди нас бережуть на всьому шляху. Продавчиня махнула рукою на три євро та ще й дала більший пакет з булочками — на 10 штук. Так само в майбутньому нам пощастить в одному з Макдональдсів, де касирка дала нам додаткові соки безкоштовно.

Тим часом я ловлю машину хоча б до Ніцци, бо зовсім відсутнє бажання повторювати досвід сну в наметі. Ми домовилися з Костьою: якщо я дзвоню — це сигнал, що є машина. Ти скидаєш дзвінок та біжиш до мене. Згода? Згода.

Зупиняється машина. Куди? Ніцца. Сідай. Хвилину, я з другом. Він у магазині. Зараз подзвоню, прибіжить. Дзвоню.

— Алло.
— Що алло? Біжи сюди, тут машина.

І що він хотів сказати цим "алло"? Ми ж про все домовилися.

Пройшло півтори години. Костя зволів вийти на заправці. Ми продовжили стопити, замість доїхати до Антіб та заночувати на березі моря. Поруч ліс. Про всяк випадок Костя пішов шукати місце для намету. Я на дорозі. Зупиняється машина. "Можу підкинути недалеко". "Ні, дякую".

— Місця для намета немає. Треба їхати далі. — повернувся з новиною Костя.
— Був хлопець готовий нас підкинути.
— Я бачив.
— Чого не маякнув?
— Не знаю.

На щастя, нас досить скоро підхопила інша машина. Нам дуже щастить у автостопі.
Дорога з Венеції до Відня була сповнена для нас дивних діалогів:

— Куди прямуєте?
— Австрія, Відень.
— Ого! Ви маєте проблеми?
— Ні, ми маємо проект.

— Знаєш що, Костя? Тут платний туалет.
— Скільки?
— Не знаю.
— Пішли далі шукати...
— Так я сходив.

— Чому ви нас взяли?
— Бо моя машина пуста.
— Незвична відповідь
— Бо я незвична жінка.

Якщо подорожуєш Європою, Відень — перше місто, що маєте відвідати. А далі у всіх наступних містах знаходитимете частинки Відня. Австрія неймовірна! Якби так не любив Україну, то назвав би її воротами до Європи. У Відні чізбургер та гамбургер в одну ціну — один євро — і це найнижча ціна за всю подорож. Тому так, Відень варто відвідати xD

Відвідали Собор Святого Стефана — перлину Відня. У соборі знаходиться величезна Євангеліє із золотою обкладинкою. Знайшли цю обкладинку в бібліотеці української церкви, де є така сама Євангеліє. Існує легенда, що обкладинку зняли з Євангеліє в українській церкві та принесли до собору. Хочете вірте, хочете ні.
Генуя. Одна з міських площ. Граю на гітарі. Незнайома жінка усміхнулася та пішла далі. За хвилину повернулася. Їй до вподоби музика. Спитала, чи я написав. Я. Кинула пару монет, побажала гарного дня та пішла. І залишила тепло в мене на душі. Не монетами, а поверненням та інтересом до моєї музики. Одна людина може зробити наш день світлішим. Кожній людині треба усвідомити свою силу.
Підтримати проект
Сподобалася стаття? Допоможіть нам фінансово, щоб ми могли робити більше :)