Якщо хочеш змінити світ, почни займатися собою

#ДоступноБлог
Михайло Нелюбов любить зависати. На турніках, перекладинах і брусах. Вісім років він займається стріт воркаутом і досяг значних результатів. Напередодні його доступної секретної подорожі до Полтави ми поспілкувалися з Михайлом про танці на брусах та незвичні будні воркаутера в Україні.
Доступно.UA: Наприкінці липня цього року в Прибужанівській громаді (Миколаїівська область) відбулися перші тренування з стріт воркауту. Ти брав участь у них, в якості тренера. Як так сталося, що ти долучився?

Михайло: Ще з 2015 року в мого друга є команда з воркауту. Тоді він жив у одному місті зі мною — Вознесенську — і працював фізруком у технікумі. Пізніше він переїхав з Вознесенська до одного з сіл цієї громади, до Яструбиного. Написав проект і виграв грант від програми DOBRE на проведення таких змагань. Змагання проводитимуться в кілька етапів: спочатку це великі змагання, на які запрошують таких динозаврів воркауту, як я. Вони мотивують займатися воркаутом, проводити змагання. Другий етап — на місцях, саме в селах: учасники створюють команди, кілька місяців тренуються. І третій етап — вони змагаються. Одна з команд може виграти спортивний майданчик для свого села.

Д: І як це все відбувається?
М: За моєї участі відбувався другий етап. Ми брали кількох людей, які тренуються в різних напрямках, і їздили з невеликими тренуваннями-розмовами, щоб показати, щó можна виконувати, які вправи, що на показовий виступ можна робити. Це шість сіл: Яструбинове, Прибужани, Тімірязівка, Новосілка, Мартинівське і щось я забув останнє. Сподіваюсь, мене там не поб'ють (сміється).

У селах не так багато молоді, але їм цікаво. Якщо мотивувати одну людину, то може вона своїм прикладом і почне збирати людей. Тобто якщо там не з'явиться такої людини, вони не організуються самі. Ось це проблема. Але як для сел, людей багато. У кожному на тренування приходили десь 15-20 людей.

Д: Виходить, що це ті люди, які могли обрати десь пити пиво, а вони прийшли займатися спортом. Є така стігма в селі: нічого не відбувається, молодь їде, а тут вони взяли і прийшли. Як ти думаєш, це якась зміна, чи що це?
М: Я думаю, для них це можливість спробувати щось нове. Воно все одне за одним тягне: якщо ти більше спілкуєшся з людьми, якщо ти бачиш інші життя, дивишся, як живуть інші люди, то це розширює твій кругозір. Можливо, хтось перегляне свої вподобання, зробить для себе правильний висновок.


Д: Як ти сам прийшов у воркаут?
М: Це був 2012 рік. Час від часу з друзями тренувався на спортивному майданчику поруч з домом. Виходили, грали в драбинку (підтягування з ігровим елементом для групи осіб, полягає в збільшенні підтягувань на 1 в кожному підході), на брусах, віджималися. До мене підійшов хлопець, і каже: "Будуть змагання з воркауту, приходь, спробуєш свої сили". Таких змагань в місті ніколи не проводили. Тож мені це здалось цікавим. Я спробував. Побачив там багато крутих елементів, які захотілося також виконати.

Д: А є якийсь улюблений елемент? Твій коронний.
М: Який у мене добре виходить — це передній висень, а також мені подобаються силові виходи на дві руки. І флажок — human flag.

У серпні цього року я взяв участь у чемпіонаті України з воркауту з призовим фондом 135 тисяч гривень. Він ділиться на всіх, і виходять не такі крупні суми, але все одно. За участь ви не платите. Є тільки одна умова, що можуть попросити показати відео ваших виступів, щоб подивитися ваші сили. Чи ви дійсно можете такі результати показувати. Так от, там є окремі категорії з рекордів по воркауту та стрітліфтінгу. Я брав участь у рекордах. Саме у вправі передній вис і переміг.

Д: Ти казав, що працюють над тим, щоб зробити параворкаут. Хто просуває цю тему? (Михайло засміявся) Ти просуваєш?
М: Так, я. І лідери руху воркаут в Україні також. Говорили про це ще в 2014. Ми періодично бачимося з ними, і все хочемо-хочемо, але завжди не виходить. Цього року не було достатньо часу, щоб підготувати цей проект. Проте категорії вже ввели, параворкаут вже значиться. Треба за цей рік подумати, як його краще організувати, який вигляд повинен у нього бути.

Д: Інші люди з інвалідність беруть участь у чемпіонаті України з воркауту?
М: Так. Я періодично з ними стикаюсь на цих змаганнях. Хоча б один, є. Вони в різних містах. У Харкові, Дніпрі. От зараз на змагання приїхав один хлопець, у нього також інвалідність. Здається, ДЦП. Він тренується, але поки сказав, що не бере участі.

Д: На наступний рік ти собі ставиш якусь мету? Скільки людей має прийти й позмагатися в цій категорії, щоб створити конкуренцію?
М: По перше, зробити місце змагань доступним — Арку дружби народів в Києві. Туди досить складно піднятися, а потім ще на сцену сходи є.

Д: Воркаут починається ще до початку змагань?
М: Так. Є пандус на сцену, але турнік, до нього дістатися, застрибнути, там ще не зроблено. А задля конкуренції, мінімум, п'ятеро людей. Потрібні не прям воркаутери-ветерани. Може Дмитро захоче приєднатися до нас. Просто там треба будувати не прям елементи. А змагання з підтягування, віджимання - це реально зробити. Як на перший раз.

Щоб робити елементи треба більше людей і час. Тому що я роблю по своєму, хтось робить по своєму. Треба хоча б подивитись, як це можливо. Зробити цей виступ, щоб робити якийсь фрістайл — пару хвилин роби, що хочеш.
Д: Крім воркауту, іншими спортом займаєшся?
М: Спортивними бальними танцями. Ще з 2013. У Вознесенську нам запропонували спробувати, і пішло діло. До нас приїздить тренер з Миколаєва. Працюємо над тим, щоб саме в нашому місті мати хореографа і він ставив танці на візках. У нас два тренування на тиждень. Один раз із тренером, а один ми самі відпрацьовуємо.

Д: На змагання їздите?
М: Беру участь в двох типах змагань: з людиною без інвалідності — це комбі, і дві людини на візках — це дует. Навесні ми брали участь у чемпіонаті України з бальних танців, у Києві, і в комбі взяли бронзу. В дуеті поки таких результатів немає, бо візки не танцювальні, а універсальні — вуличні. З цим також вирішуємо.

Цього року завдяки бронзі могли їхати на Європу, але треба шукати спонсорів. Бо доки ти не чемпіон, маєш сам все оплачувати: дорогу, проживання, харчування.

Д: Якщо обирати: танці чи воркаут?
М: Поки що я поєдную ці два види спорту. Вони орієнтовані на контроль тіла, на вміння працювати з ним. Мені це подобається. Поки що даю собі раду з двома. Але якщо обирати, можливо, ні те, ні інше. Скоріш комбінація двох.

Д: Танці на брусах?
М: Не на брусах. Є гімнастика на повітряних полотнах. Такі дві штори, їх намотуєш на руки, і робиш різні елементи.

Д: Чому людям варто обирати воркаут і займатися ним?
М: Не треба обирати воркаут. Треба спробувати всього потроху, щоб зрозуміти, що твоє. Нічого не втрачаєш, якщо спробуєш. Щось таке, що з зони комфорту тебе дістане. Як я казав, це тягне одне за іншим. Правду кажуть: якщо хочеш змінити світ, почни займатися собою. От ти й починаєш займатися собою, знайомишся з іншими людьми, бачиш їхнє життя, робиш якісь висновки стосовно свого життя. З'являються друзі, вони підкидують тобі якісь місця, заходи, пропонують кудись поїхати. Коли я почав займатися воркаутом, в мене з'явилися друзі, які розділяли мій інтерес до нього. Цього року я з другом відвідав Польщу, до того Нідерланди та Китай. Воно все за собою тягне, просто треба цікавитися тим, що навколо тебе.