Безбар'єрний відпочинок у Єгипті: готель, пляж та гробниці

Юлія Ресенчук очолює благодійний фонд «АІК» і проект Be QA Today, що допомагає людям з інвалідністю навчатись і стажуватись у сфері ІТ. Нещодавно вона злітала у відпустку до Єгипту. І тепер Юля вирішила поділитись із нами своїми позитивними враженнями і розповісти про рівень тамтешньої безбар'єрності.
Вибір місця та доступність готелю
Ми з Вадимом [чоловік Юлі] завжди дуже ретельно плануємо наш відпочинок. Адже ми не просто подружня пара з інвалідністю – ми ще маємо зовсім різні порушення. Тому знайти комфортний та підходящий нам обом готель – завдання непросте. На цьому етапі ми перевіряємо всі нюанси: доступність трансферу, номера, території, екскурсії, поїздки.

Враховуючи, що ми вже давно не були на повноцінному відпочинку, цього разу хотілося саме лінивого відпочинку – більше лежання, менше активностей. Тому розглянувши купу пропозицій від нашого туроператора щодо країн і місць, ми все ж зупинилися на банальному Єгипті. І ми були дуже приємно здивовані безбар'єрністю готелю. Адже ми давно не були в Єгипті, а раніше він у цьому плані сильно поступався європейським курортам.
Про готель залишились тільки позитивні враження! Чудовий сервіс, їжа, доступність. На вході є невелика сходинка та пониження, щоб на неї заїхати. На всій території готелю є пониження та пандуси в місцях, де є сходи чи бордюри. Працює ліфт, щоб переміщатися між поверхами.

Облаштовані номери були зайняті, одночасно з нами у готелі жили дві англійки на візках. Тому нас поселили у звичайний номер і поставили стільчик у душ. Цей номер виявився не дуже зручним для нас, і ми попросили інший. Нас поселили у кращий номер, і ми за це нічого не доплачували.
Пляж
Один із основних показників – це доступний пляж. Для нас відпочинок без моря – не відпочинок. І в нас із цим все склалося. На пляжі доріжки з плитки прокладено просто до лежаків. Саме ці лежаки є окремо виділеними для людей з інвалідністю. По суті, вони, як місця для паркування, призначені тільки для нас, інших туди не пускали. Це дуже приємно, на контрасті з тим, що в Україні часто люди займають такі паркувальні місця.
Від цих лежаків до самого моря кілька метрів піску. Проте пісок був твердий, і колеса в ньому особливо не грузли. Тож я могла проїхати до моря сама.

Дуже допомагали рятувальники. Хоч вони були не дуже навчені цього, вони уважно слухали пояснення та чітко їх дотримувалися. На березі мене пересадили в спеціальну штуку, що допомагає дістатися води.
На пляжі зручна, облаштована вбиральня. У ній буквально є все: широкі двері, поручні, дзеркало, розташоване низько. І найприємніше, що мене особливо вразило: є шланг, щоб змивати пісок із коліс.
Екскурсія: відчути себе єгипетською знаттю
Луксор – одне з найдавніших міст не лише в Єгипті, а й на планеті. Ніл розділяє його на дві частини: східну частину – місто живих, де фараони мешкали та будували молитовні храми, західну частину – місто мертвих, де розташовано похоронні храми та гробниці. Ми сумнівалися щодо екскурсії туди. Головною причиною сумнівів була дорога – 4 години в один бік від міста Хургада. Проте ми все ж вирішили ризикнути і не пожалкували.

Їхали ми на мікроавтобусі. Крім нас було ще п'ятеро людей, два водія та гід. Оскільки мене сильно захитує в будь-якому транспорті, крім того, де кермую я, то відразу попросилася сісти попереду. Люб'язно посадили, сидіння опустили, кондиціонер увімкнули. Тож їхала я, ніби королева. Або фараонка, якщо зважати на місцеві традиції :)

Впродовж нашого шляху на зупинках не було доступних вбиралень. Лише кабінки з вузькими дверима. І тільки в одному місці мені вдалося проштовхнутися.

Карнацький храм дуже приємно здивував своєю доступністю. Усюди пандуси, майже всюди рівні доріжки та навіть активний знак доступності. Таке враження, що про безбар'єрність храму дбати почав ще його натхненник – фараон Сенусерті І. Проте далі – все складніше, і без сторонньої допомоги не впоратися. На щастя, ми мали дуже приємного гіда, ще й хлопці з нашої екскурсійної групи допомагали: носили на руках і возили.

Прогулянка Нілом на кораблі – найнедоступніша частина. Тому тут мене з набережної до причалу, і зрештою до корабля несли на руках. На іншому березі Нілу від причалу ведуть круті сходи до ресторану, де ми обідали. Тут я повністю відчула себе Клеопатрою. Адже туди мене підіймали чотири людини прямо у візку.

У храмі цариці Хатшепсут я потрапила всюди по крутому та високому пандусі завдяки допомозі хлопців. Чого не скажеш щодо гробниць фараонів: деякі з них дуже глибоко під землею. Пандуси є скрізь, але не всі вони є зручними. Туди я не пішла, залишилась у машині під кондиціонерами. Чи варто казати про спеку на вулицях Єгипту? Часом температура сягала 50º С. Не варто фараонам у таку погоду вулицями ходити :)

Загалом, завдяки допомозі оточуючих, гарній компанії та приємному гіду, ми залишилися задоволені екскурсією. Дізналися багато нового й цікавого про стародавній та сучасний Єгипет, про культуру єгиптян і життя в цілому.


Також читайте: