Ключове питання:
новий закон про житло
для людей з інвалідністю

Нещодавно Кабінет Міністрів України підтримав проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю».
Уляна і Віталій Пчолкіни біля свого будинку. Credit - УП.Життя
Про що він? Ви – людина з інвалідністю та маєте власне житло. Воно не є безбар'єрним. Наприклад, ви не можете самостійно потрапити до під'їзду через сходи. Ваше житло неможливо облаштувати для зручного користування. Цей проєкт Закону запропонує механізм, як ви зможете обміняти його на архітектурно доступне.

Проєкт закону вже передали на розгляд до парламентських комітетів. Це ще займе певний час, і якщо він успішно пройде цей етап, то потрапить на голосування до Верховної Ради. Якщо отримає потрібну кількість голосів, то стане повноцінним Законом.

Ідея закону є дуже класною. Проте на нинішньому етапі залишає занадто багато запитань:

Одразу всі люди з інвалідністю не зможуть його отримати. Як обиратимуть людей? Чи спровокує це зловживання?
Якщо це буде черга, то чи не перетвориться вона на аналог черги на авто для ЛзІ, коли люди 20 років стоять у ній?
Хто контролюватиме архітектурну доступність будинків? У нас продовжують будувати недоступні ЖК. Ми добре пам'ятаємо приклад Уляни та Віталіка Пчолкіних: вони придбали квартиру у майбутній новобудові, отримали запевнення забудовника, що він дотримуватиметься норм доступності, проте не відпускали ситуацію з-під контролю від початку. І не дарма, бо на фінальному етапі стало зрозуміло, що щось пішло не так. Вони вчасно ще активніше включилися в цей процес і зараз живуть у доступному будинку.
Чи перетвориться на черговий закон, що ніхто не виконує? Ось це найголовніше.


Недоступне житло: як це вирішують зараз
У наших містах з'являється багато новобудов, але як ми вже знаємо, забудовники часто спокушаються набудувати сходів або псевдодоступності. Проте ще частіше ми зустрічаємо так звані "хрущовки". Їхньою основною характеристикою є сім сходинок від дверей під'їзду до квартир на першому поверсі. Як люди на візках долають їх?

Дмитро Щебетюк живе на першому поверсі. Він близько знайомий із сімома сходинками. Свого часу до нього приходили представники ЖКГ з твердим наміром зробити його під'їзд доступним. Як? Дерев'яний підвісний пандус, що майже повторює кут нахилу сходового маршу. Тобто є непідйомним для самостійного користування людини на візку. Дмитро погодився, але за однієї умови: у пандуса має бути нормативний кут нахилу. Інакше просто втрачається його сенс, хіба ні? Представники ЖКГ відступили, а Дмитро продовжує стрибати сходами кожного разу, коли йде чи повертається додому. Переконані, це не найприємніший досвід у його житті, проте він має перевагу перед підвісним пандусом: завдяки гарній фізичній підготовці, активному способу життя та поручням Дмитро може самостійно подолати ці сходинки, а такий пандус - ні. Ніхто з людей з порушеннями опорно-рухового апарату не подолає такий пандус. Ба більше, багато людей без порушень ОРА не подолають його.
Саме тому Тимофію Артикулі, він же Тім, завжди хтось допомагає потрапити додому. У рідних Черкасах він живе у схожому будинку, але не на першому поверсі. Натомість має ліфт. І ті самі сім сходинок. Тім не зміг би повторити стрибання сходами вверх-вниз. У нього травма шийного відділу хребта, як результат слабші руки та зап'ястя. Місцеве ЖКГ встановили в нього такий підвісний дерев'яний пандус. Тім може користуватися цим пандусом, але зі сторонньою допомогою. Як це відбувається, дивіться нижче (початок на 14:54).
На момент нашої зустрічі з Антоном Іляшенком, він жив на четвертому поверсі київської "хрущовки". Немає ні підвісного пандуса, ні ліфта. Як вони викрутилися з другом? Придбали дві довгі дошки, поклали їх на сходи, як рейки, і друг підіймав Антона. Коли подолали марш сходинок, дошки переміщають на наступний проліт, і так поки не піднялись на четвертий поверх. Спуск відбувався в такий же спосіб. За підрахунками хлопців, один підйом із першого на четвертий поверх займає близько 40 хвилин. Як тобі таке, Ілоне Маск?
Перебути кілька ночей: наш робочий досвід
За останній рік в робочих поїздках наша команда ночувала в 17 різних містах. У деяких двічі. Частково ми жили в готелях, частково – в орендованих квартирах. Не зупиняємось детально на доступності готелів. Люди, що часто мандрують мають знати, що знайти дійсно доступний готель поза містом-мільйонником є складним завданням. Зі свого боку облаштовані готелі зазвичай є частиною великої закордонної мережі, де доступність прописана за замовчуванням, а ціни є дещо вищими.

Щодо квартир. Часом пошук доступної квартири в незнайомому місті можна порівняти з пошуком рідкісної квітки на північному схилі гори Фудзі. Тобто маєте докласти значних зусиль, але таки знайдете. Звичайно, не уникнути кількох «але»:


Більшість старих будинків вам не підійде з причин, що ми писали вище. Тому потрібні виключно новобудови. Добре, коли є фото та ви можете відкинути недоступні варіанти ще до продзвону власників.
Навіть у новобудовах доступність буде відносною. Ми грунтувались на двох основних моментах: наявність пандуса та ширина дверей до вбиральні. Тобто з душовою кабіною може пощастити, поручнів не буде точно, так само, як решти елементів «розкоші».
Навіть відносна доступність коштуватиме на порядок вище. Так ніби нормативність пандусу пропорційно впливає на ціну.
Чи потрібен нам закон про доступне житло для людей? Однозначно! У нас досі більшість утримують будинки періоду Совєцького Союзу чи ранньої незалежності. А це означає, що їхні архітектори увібрали любов до сходів і недоступності з молоком матері. Можливість жити в облаштованому житлі значно полегшить життя цих людей. Як мінімум, вони легко зможуть виходити на вулицю. А далі апетит приходить під час їжі.

Наразі закон залишає більше запитань, ніж відповідей. За їхньої відсутності може приєднатися до наших державних будівельних норм: вони круті та можуть конкурувати на рівні з західноєвропейськими аналогами, але від часу прийняття досі немає механізмів контролю за їх дотриманням та санкціонування порушників. Бракує ціпка, що погрожував би наміру побудувати щось неінклюзивне. Через це в нас продовжують відкривати недоступні аптеки, продуктові магазини, житлові комплекси.
Матеріал створили за підтримки
Європейського фонду за демократію.

Також читайте: