Доступність під час карантину важливіша,
ніж у буденному житті

У часи карантину можливість людини на візку пересуватися містом самостійно стала ще ціннішою. Ми до цього повернемося нижче. Спершу про неправильність тези "маєш інвалідність — сиди вдома, тому що ти в зоні ризику". Потреба виходити на вулицю значно зменшилася для всіх, проте не може зникнути повністю. Покупка продуктів, аптека, пошта, просто вийти на вулицю та на самоті подихати повітрям півгодини. Це все є звичайними потребами. Не всі мають до кого звернутися з таким проханням, а хтось хоче робити ці речі самостійно. Це нормально, це їхнє право. Тим паче, ти не можеш сидіти вдома п'ять тижнів. І всі майбутні теж.

Чи відносяться люди з травмою спинного мозку до вразливої групи? Так, але не всі. Про це багато написала Група активної реабілітації тут. Якщо коротко: групою ризику є люди з меншим об'ємом легенів. Якщо казати про людей на візках, то це стосується тих, хто має травму шиї і, ймовірно, до середини грудної клітки. Власне інвалідність не означає перебування в групі ризику. Проте люди з інвалідністю, що мають слабку імунну систему, хронічні захворювання легенів, серця чи специфічні порушення, таки перебувають у групі ризику. Люди без інвалідності, проте з такими порушеннями, також знаходяться в цій групі.

Походи на вулицю залишаються важливою частиною життя. Нерозвинена інфраструктура змусила людей пристосовуватись: створити власні доступні маршрути чи з найменшими перешкодами на шляху. Зараз такі маршрути є ще кориснішими. Проте в Україні не уникнеш бар'єрів повністю. Коли людина на візку стикається з ними, що вона робить? Звертається до когось. Те, що було допомогою чи компенсаторним засобом, у нинішній ситуації несе додаткові ризики: ми не знаємо, яких поверхонь торкалась людина, з ким контактувала та чи не є сама інфікованою (інкубаційний період або легка форма).
Photo Credit - Marcus Aurelius. Pexels


Крім постійних небезпек, що створює недоступна інфраструктура — падіння та травмування — вона штовхає до зайвих контактів із людьми, що несе в собі ризик захворіти чи перенести вірус: інфікована людина під час допомогти торкається ручок на візку, наступна людина, що допомагає теж торкається ручок, а потім своїх слизових оболонок — очі, ніс, рот. Доступна інфраструктура дозволила б уникнути додаткових контактів зі людьми. Як результат усіх цих ризиків.

Наші поради не є оригінальними, проте можуть зберегти ваше життя:

  • залишайтеся вдома, та не виходьте на вулицю без нагальної потреби;
  • тримайте дистанцію від інших людей. За можливістю нехай вам допомагає хтось із рідних або близьких, чию історію "контактів" ви знаєте більш-менш. Це не вберігає нас повністю, проте мінімізує ризики;
  • правильно мийте руки після вулиці та використовуйте антисептик;
  • не варто ізолюватися повністю: свіже повітря та сонце є важливими для вашого здоров'я;
  • зберігайте здоровий глузд і спокій. Це не найочевидніше, але життєво потрібно. Ментальне здоров'я нам ще знадобиться.

Пандемія обов'язково завершиться. Проте зараз потреба в зручній інфраструктурі є високою, як ніколи. Наша робота над створення простору, зручного для всіх продовжиться. А поки карантинні обмеження вирівняли всіх: вдома мають сидіти як люди з інвалідністю, так і без. Ми можемо працювати вдома, зустрічатися з друзями та ходити на побачення онлайн. Знаходьте маленькі радості в нинішньому стані та бережіть себе. У нас попереду ще багато боротьби, і ціле життя!
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.

Також читайте: