ДрузіДоступно:
Nammi

Ми поспілкувалися з Мері Затолюк, співзасновницею студії графічного дизайну Nammi, що створювала айдентику Форумів інклюзивності, [Відкритих дверей] та рейтингу доступності міст
"Тостер".

Доступно.UA: Розкажи, як ви заснували Nammi?

Мері: Ми з Віталіком [чоловік Мері та співзасновник] вчилися на юридичному, проте на той момент не були знайомі. Познайомилися через соцмережі. Я працювала у Всеукраїнській організації професійного спрямування та ми організовували тематичну подію. Віталік нам допомагав із дизайном. Так і познайомилися. Мені подобалася робота, але я зрозуміла, що не хочу займатися цим все життя. На той час я теж займалася дизайном, малювала. Віталік запропонував створити щось разом, бо так буде легше.

На той момент ми жодного разу не зустрічалися особисто. Проте це швидко перетворилося на стосунки. Ми зрозуміли, що легко не буде. Не варто одночасно з нуля будувати і бізнес, і стосунки. Ми обрали, що є головнішим для нас: з'їхалися, поставили бізнес на паузу та пішли на роботу. Працювали в франківській креативній компанії "Буквиця" та "Шуфля": Віталік – ілюстратором, а я менеджеркою. Потім разом звільнилися, і от десь три роки як існує Nammi.
Д: А звідки назва Nammі?

М: Ісландською це означає "солодощі". Ми обоє є ласунами та любимо Ісландію, провели там медовий тиждень. І коли підбирали назву, то подумали: "Чом би не пошукати в ісландській мові?" Щоб подобалося слово, а в людей не викликало додаткових асоціацій. Так знайшли "nammi" воно нам здалось дуже затишним.

Д: Як почалась ваша співпраця з Доступно.UA?

М: Два роки тому Віталік зустрічався з Агентами змін у Києві. Після цього у нас виникла ідея створити свою невеличку громадську організацію, що займатиметься міським дизайном: навігація, комунікація в автобусах тощо. Спершу працювали з комунальним підприємтвом "Електротранс" в Івано-Франківську: розробляли візуальну частину інформаційних блоків для тролейбусів. Нею до сих пір користуються в місті. Після ми вирішили, що хочемо більше співпрацювати з активістами та громадським сектором.

Зовсім скоро Діма приїхав до Івано-Франківська, з виступом про автостоп Україною та Білоруссю. Віталіка дуже вразив його виступ: "Діма це зробив на візку, а я на своїх двох не можу". Кілька місяців по тому Діма з командою Доступно.UA повернулись до міста вже з формальнішим робочим візитом, збирали місцевих активістів і перевіряли місто. Ми тоді познайомилися з Дімою, записали з ним радіо-етер, зрозуміли, що ми маємо багато спільних цінностей. А для нас, це дуже важливо в спільних проєктах. Запропонували продовжити співпрацю. А за півроку ми переїхали до Києва та почали розробку дизайну для Форуму інклюзивності.
Д: Ви розробляли дизайн наших останніх найбільших проєктів: Форуму, Рейтинга доступності міст "Тостер". Розкажи, де ви шукали натхнення?

М: А також логотип TosMap і дизайн [Відкритих Дверей]. Насправді для нас співпраця з Доступно.UA є цікавою навіть з внутрішньої точки зору: ми постійно ставимо перед собою нові виклики, не можемо повторюватись, створити продукт нижчої якості, ніж попередній. Тому нам трохи страшно перед презентацією ідей. Хоч ми знаємо, що ви завжди відкриті до нового. Мабуть, якби це був хтось інший, а не ви, то нам би було ще страшніше (сміється). Це таке взаємне зростання та потреба, щоб візуальна частина проєктів виглядала так само професійно та зріло, як і матеріальна.

Зазвичай Віталік вигадує ідею, а я далі створюю більшість матеріалів. Як часто буває, найскладніша частина – це саме спіймати правильну ідею, перший крок до неї. Віталік сидів у кафе, коли думав над концепцією [Відкритих дверей]. Він побачив дверну ручку, така якраз як на логотип, і каже: "Це геніально! Прозорі двері, яких ти не бачиш і ручка, це от все про інклюзивність".
Д: За три роки діяльності, який ваш улюблений проєкт?

М: Мені найбільше подобаються останні роботи. Наприклад, наш друг з Торонто, кладе паркет. Він звернувся, щоб ми зробили дизайн. Прикольно вийшло, бо він нестандартний і виділяється на фоні загального обличчя сфери.

Кілька днів тому в нас виникла ідея запустити цей COVID-кіт: правила, короткі витяги з рекомендацій МОЗ, які ресторани, стоматології, перукарні мають доносити до відвідувачів. Ми їх опрацювали та виставили в безкоштовний доступ, щоб ці бізнеси в короткій формі могли спілкуватись зі своїми клієнтами.

А останній проєкт це ми робили конкурсну роботу на цьогорічний KyivPride. На жаль, вона не пройшла, хоча мені дуже сподобалась. Є випадки навпаки: минулого року ми несподівано виграли нагороду за дизайн велофоруму. Ніколи не знаєш, де прибуде. А з таких, щоб особисто мені подобається, то це – "Тостер". Мені подобається, як він набуває нових сил, імпульс у своєму розвитку та як люди його підхоплюють. Мене розчулює, коли ЗМІ підхоплюють: "Тостерівці зробили те і те". Як ви в робочому побуті використовуєте це слово та воно прижилось. Нам це дуже приємно. Коли ти зробив проєкт, і він не лежить у портфоліо, а працює та живе. Це найбільша нагорода, яка може бути.
Д: Не знаю, наскільки це підходяще запитання для дизайнерів, але все ж: які ви маєте плани на майбутнє?

М: За останні чотири дні у нас все стало з ніг на голову. Ми плануємо переїхати до Львова і більше виходити на закордонний ринок. Карантин нам допоміг в тому, що ми зрозуміли на кого хочемо орієнтуватись, працювати і кому можемо бути потрібними. Нам дуже подобаються нішеві бізнеси, які роблять монопродукт. Нам досі не хочеться працювати з великими корпораціями хоч там крутяться великі гроші, нам комфортно працювати вдвох і брати невелику кількість проєктів, в яку ми вкладаємо себе повністю.

Точно продовжуватимемо роботу з громадським сектором. Така робота – це якась таблетка натхнення, тому що твій дизайн зазвичай реалізують, а не залишають припадати пилом. Ще ми б хотіли спробувати працювати з ресторанним бізнесом, ну і по суті ми це робимо, але поглибити співпрацю. І теж музичний бізнес, бо в нас є мрія: ми хочемо зробити обкладинку для вінілу, для якогось супер андеграундного гурту.
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.

Також читайте: