Полтава в "Тостері":
битва за доступність
і галушки

Photo сredit - Зміст, Інтернет видання Полтавщина, Євген Асауленко
Новий претендент на першу сходинку рейтингу доступності міст України?
Інфраструктура: 2018 vs 2020. Без змін?
З часу нашої останньої перевірки міста ми не помітили особливих змін в інфраструктурі. Усе хороше – у планах. Хіба порадувало, що на вулиці Соборності прибрали багато кіосків. Вона тепер якось відчувається саме центральною в Полтаві: більше простору, якось легше дихати та приємніше оку.

Нових понижень у місті ми не знайшли. Одне з небагатьох якісних поліпшень ми виявили на переході вулиці Соборності. І ці змін не продиктовані заслугою місцевої влади. Адже в місті влада змушує бізнес облаштувати прибудинкову територію: класти бруківку, асфальтувати тощо. Ось так власник одного із закладів зробив доступний наземний перехід: із правильним кутом нахилу, перепадом і коректно встановленою тактильною плиткою. Це завдання, яке часто провалює міська рада по в одному, кількох або всіх елементах. Звичайно, у нас досі діє принцип: не хочеш/ можеш/ вмієш щось зробити сам, знайди того, хто це зробить за тебе. І так результат можна поставити на перше місце. Проте виникає запитання: як саме влада розвиває міську інфраструктуру? Адже на це виділяють кошти платників податків.

Поруч із Корпусним садом є досить небезпечна ділянка. Зі сторони вулиці Європейської знаходиться ТЦ Злато місто. Це підземний центр. Відповідно він будував підземні переходи з вулиці до саду. Люди, що належать до маломобільних груп населення, а на певному етапі життя це кожен із нас, знають, що підземні переходи - це завжди незручно. Ба більше, природа людини підказує обирати найкоротший шлях. А це точно не підземний перехід. Тому там, де їх немає, люди перебігають дорогу в недозволеному місці. До яких наслідків це може призвести ви розумієте. Наземний перехід там аж проситься. Громаді варто активніше настояти на ньому.

Міська влада Полтави повідомила, що не веде статистику велоінфраструктури в місті. Ми вже не вперше стикаємось із такою відповіддю. На щастя, ми маємо гарних друзів. Завдяки Владиславу Самойленку з організації U-Cycle, раніше Асоціація велосипедистів Києва, ми дізналися, що в Полтаві проклали 1,5 км велодоріжок. Це дійсно настільки мало, що велодоріжки могли загубитися на довгих міських вулицях.
Транспорт: український мейнстрим
Зате не загубився міський транспорт. Хоча визначними показники Полтави назвати складно: на балансі міста перебуває 65 одиниць громадського транспорту, 26 з яких є низькопідлоговими. Число маршруток у міст є майже в чотири рази більшим – 240 одиниць, лише 22 з яких є доступними для маломобільних груп населення. Ситуація ідентична більшості українських міст.
Локації: надія є
У Полтаві трохи не склалося з доступністю пам'ятників. Пам'ятник галушці, пам'ятник першій письмовій згадці Полтави, Біла альтанка. Всюди ви наштовхнетесь на бордюр. Щоправда пам'ятник свині ми не перевіряли :)

Натомість є доступ до смачних галушок у кафе "Комора". Ми їх перевіряли ще кілька років тому. І вони мали облаштовану вбиральню та зручний вхід до закладу, через двір. Так об'їлися там галушок, що вистачило на всю дорогу до Києва та ще трошки.

А до Успенського собору зробили зручний заїзд. Невисокий поріг і багато зусиль в них то не зайняло. Тому вони є двічі молодцями. Адже часто маленькі зусилля потребують більшої волі. Можливо, то бог звернувся до вірян, щоб зробили пандус. На жаль, громадські вбиральні поруч уже знаходились поза його юрисдикцією. А тому вони залишились недоступними.

Неприємні враження залишає місцева філармонія. У 2009 році в її будівлі сталася пожежа. Сім років потому там розпочалася реконструкція, що тривала три роки. І от у квітні 2019 року реконструкція мала завершитись. Проте цього не сталось через постійні зменшення бюджету. Уже рік будівля стоїть обдерта, ніби ніякої реконструкції не було. Якість виконаних робіт проявилась на фасаді. Ще красномовніше це говорить про ставлення до культури і таких установ у нашій країні. Останні місяці лише підтверджують цю тезу. А як із доступністю? Перш за все це ж перевірка на доступність! На вході вас зустрінуть рейки, що встановили ще за часів Полтавського генерал-губернатора. І вони лише доповнюють картину, що викликає емоції десь на межі між істеричним сміхом і слізьми смутку через загальний стан філармонії. Бо сльози від сміху через людську дурість трапляються все рідше.
Зате приємно здивував місцевий ЦНАП. Так, у них не все зразково з доступністю: кут нахилу пандуса занадто різкий; вузькі двері до туалетної кабінки, куди я пройшов на активному візку, а от хтось "ширший" вже б застряг. Хоча варто зазначити, що окрім цього вбиральня є досить зручною. Під час перевірки до нас приєднався представник ЦНАПу. Повідомили йому, що надішлемо офіційні рекомендації, як зробити локацію доступною. Він засмутився. Мовляв, скільки то чекати. "Як хочете, залишимо зараз". Справа лиш трохи затрималась, поки він ходив за папером, щоб записати все. Не можемо сказати, наскільки це робили для галочки, але відчувалась їхня залученість і бажання поліпшити свою установу. Тим більше, що ЦНАП перебрав на себе функції інших офіційних установ. Наскільки ці наміри були щирі та втіляться в життя, ми обов'язково проконтролюємо.

А ще нам траплялося багато аптек із правильним пандусом на вході, тактильною плиткою, контрастним маркуванням. Саме таких, що зовні візуально виглядають безбар'єрними. І моє враження таке, що у місті таких аптек найбільше серед усіх учасників "Тостера". Звичайно, згодом ми порахуємо бали, що заробили полтавські аптеки та отримаємо об'єктивну ситуацію з урахуванням доступності всередині.
Три крапки замість завершення
До нашої перевірки долучилось багато чудових людей. Ми побачили, що їм небайдужа ситуація з доступністю в місті. Найбільше хотіли б подякувати Євгену Асауленку, який долучився ще на етапі підготовки та продовжив свою участь під час перевірки.

Їм варто подвоїти свої зусилля. Бо як показує практика позитивні зміни потребують постійного просування, боротьби та контролю зі сторони громадськості. Тим більше, коли влада вже кілька років розповідає про реконструкцію центральної вулиці. Коли ж від слів перейдуть до справ, і виконають свою роботу якісно, то ми радо розповімо про їхні здобутки та похвалимо їхню роботу. Ми дуже любимо це робити.

Ми побачили багато доступних аптек і деякі з основних локацій є безбар'єрними для маломобільних груп населення. Чи достатньо цього для першого місця? Навряд. Полтава має значні проблеми з міською інфраструктурою. Що говорити про зручний громадський транспорт, поїздка в якому викличе спокій, а не страх за своє життя. Це загальнонаціональна проблема. Хоч це не означає, що місто може забути про неї. Чи достатньо цього, щоб осісти на дні? Навряд. Полтава займе своє місце в середині рейтингу (поки це суб'єктивна думка). І це не той випадок, коли варто пишатися золотій середині. Адже навіть найдоступніші українські міста поступаються середнякам із Центральної та Західної Європи.

А ми поки продовжуємо підрахунок балів міста, щоб якомога швидше поділитися результатами з вами. Першими ви їх знайдете на наших сторінках у Facebook та Instagram.
Проєкт здійснюється за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерланди в Україні Embassy of the Netherlands in Ukraine

Також читайте: