Доступно.UA на карантині.
Наталя Пархитько: робоча аритмія,
картопля на городі та медитації

Наталя мати двох дітей. Початок нашого спілкування про її роботу на карантині трохи відклала її дочка Настя. Мама відмовила їй у цукерці. Натомість вона вирішила продемонструвати всю силу своїх голосових зв'язок.
Про роботу вдома
Такі концерти хтось із дітей [ще є старший Павло] влаштовує приблизно раз на тиждень. Ще до карантину я переважно працювала вдома, бо моя робота бухгалтерки не потребує щоденної присутності в офісі. Єдина значна зміна це відсутність прогулянок із дітьми, ми постійно вдома. Зараз ми більше гуляємо на балконі (сміється). Хоча в дні, коли горіли ліси в Чорнобилі та на Житомирщині, то обмежили навіть його відвідування.

Раніше я мала лише кілька варіантів спокійної роботи: коли приходила няня, а я їхала до офісу, якогось кафе чи в іншій кімнаті, і там із ноутбуком сідала за роботу чи коли діти спали. Тепер усе простіше: я вмикаю дітям мультфільми на кілька годин, а сама працюю. І ні, мені не соромно за це (сміється). Так само, коли вони сплять вдень.

Останнім часом помітила в себе певну "робочу аритмію": один тиждень працюю без упину та отримую задоволення від цього; наступного тижня пригальмовую, більше читаю, займаюсь іншими справами; потім вдається знаходити баланс між двома швидкостями. І так виходить, що в мене кожен тиждень не схожий на попередній. Думаю, карантин для цього і потрібен, щоб знайти режим, що підходить найбільше та дотримуватись його. Головне, не сварити себе, коли не вдається працювати у бажаному темпі. Це ж пошуки найкращого варіанту для себе. Варто сприймати цей процес, як інвестицію в майбутнє.
Про ефективність роботи
Робота вдома має дві сторони медалі. Одна сторона: дуже важко постійно висидіти в чотирьох стінах. Це очевидна річ та об'єднує багатьох людей. Інша: я помічаю поліпшення власної ефективності. Починаючи з того, що заощаджую час на дорогу. Продовжуючи тим, що часом в офісі маю періоди однозадачності, коли я не можу робити кілька справ одночасно. Наприклад, працювати та говорити. Тому відволікаюсь. Вдома, коли вже сіла, то працюю. Бо тут маю гарну мотивацію: якщо не зроблю це зараз, то треба працювати вночі. А вночі я дуже хочу спати (сміється).
Як мама скажу, що за останніх чотири роки я навчилася цінувати можливість приймати ванну з ароматичними свічками та розслаблятися.
Про карантинне дозвілля
Я помічаю, що часу стало набагато менше. Таке відчуття, що в цьому плані карантин грає з нами в якісь лише йому зрозумілі ігри. Я намагалася медитувати. Проте вийшло лише кілька разів.

Під час карантину посадили картоплю на дачі. До речі, це один із випадків, коли мені вдалося медитувати: робота механічна та одноманітна. Тому одночасно з цим процесом можеш сконцентруватися на власних думках. Я отримала справжнє задоволення від цього, аж не могла заснути до пізньої ночі. Стільки в мене ще енергії залишилося.

Проте найбільше мене розслабляє та відволікає читання. За цей час я прочитала п'ять книжок. Стільки ж, як і за три місяці до карантину.
Про те, чого бракує на карантині
На початку самоізоляції я відправляла чоловіка до магазину з жартами: "Йде той, кого не шкода". Зараз ситуація змінилася. Чоловік возить лікаря свого батька, бо в лікарні лежати зараз не можна, а потрібно ставити крапельниці. А я забрала собі магазин, бо то єдина можливість вийти. Я легко переживаю відсутність кав'ярень чи кіно. Проте неможливість просто побути надворі дається важче. Навіть просто на дитячому майданчику: діти бігають і граються, а я собі сиджу дихаю повітрям. Окрім цього, я навіть рада карантину.
Про плани після карантину
Раніше я скептично ставилася до книжок про бізнес. Думала, що вони нудні та не можуть слугувати підґрунтям для людей, що хочуть створити власний бізнес. Поки на карантині мені не трапилася одна з них.

У мене з'явилися власні ідеї. Прописую бізнес-план, прораховую, обговорюю. Я розумію, що найближчим часом важче здійснити мої плани. Перш за все, через фінансові ресурси. Проте зараз це мене дуже надихає. Хоча я поки утримаюсь від розповідей про нього. Поділюсь, коли сформую бачення повністю.
Про дійсно цінні речі
Я зрозуміла, що я дуже багато часу витрачаю на дорогу. До офісу я дістаюсь із околиці міста. Дуже рідко дозволяю собі скористатися таксі, а віддаю перевагу громадському транспорту. Відповідно це в рази збільшує тривалість дороги, бо метро у нас немає. Я втрачаю час. Можливо, найцінніший ресурс нашого життя. Хай це прозвучить трохи банально, проте я усвідомила потребу цінувати кожну хвилину. Фільтрувати людей та час, що витрачаєш на соцмережі.

Цінувати кожну дрібницю. Як мама скажу, що за останніх чотири роки я навчилася цінувати можливість приймати ванну з ароматичними свічками та розслаблятися.
Матеріал створили за підтримки Європейського фонду за демократію.

Також читайте: