Доступно.UA на карантині.
Дмитро Щебетюк:
про роботу, побачення, катастрофи

Четвертий тиждень команда Доступно.UA працює віддалено. Як і більшість країни. Засновник нашої організації Дмитро Щебетюк розповів про роботу на карантині, де шукає натхнення в ці часи та позитивний погляд на ситуацію.
Про робочий графік
Карантин — це цікава можливість: пригальмувати робочий темп і залишатися в руслі. На диво, карантин зробив мене ефективнішим. Щоденно з'явилися 3-4 години, які в звичних умовах я витрачав би на збори та дорогу. Натомість я можу більше часу приділити собі, фізичним заняттям: гантелі, віджимання, ходунки. Фізіологічно я почуваюсь краще, і це відповідно впливає на мою ефективність.

Якби не карантин, ми б зараз були в поїздці. 5 міст за 12 днів. Постійні переїзди, втома та стрес. Тому я навіть трохи радий. Нинішній робочий графік має особливості. Наприклад, треба пристосуватись до такого ритму, комунікації з командою через відео. Інколи на це витрачаєш цілий цілий день, тому що є ще інші зустрічі. А ввечері виявляєш, що весь день спілкувався з людьми. Вчишся розуміти, хто з команди потрібен на зустрічі, а кого можна відпустити, щоб люди повернулися до своїх завдань.

Нещодавно подруга писала, що тепер у неї робота починається відразу після пробудження — коли вперше подивиться на телефон, а триває аж до сну. Раніше так проходив мій звичний день. Перед карантином я працював із психотерапевтом, і тепер спокійніше ставлюсь до цих речей. Робота починається о 10 ранку, працюю до 19. Якщо роблю перерви, то довше. Зазвичай пізно ввечері я роблю речі, що приносять мені задоволення, я б їх навіть не назвав роботою. Вихідні вчусь залишати для відпочинку.
Про карантинне дозвілля
Beauty Saves робили аукціон зустрічей, кошти від яких йдуть до Львівської інфекційної лікарні. І, до речі, зараз ще один запускають. Мені так сподобалося, що я почав ходити на онлайн-побачення. Приємне спілкування могло затягнутись до 1-2 години ночі. Після одного з побачень у мене розрядився телефон вночі. Відповідно будильник не задзвонив зранку. Я проспав. А це був день зідзвону з командою о 10:00. Сестра подзвонила бабусі, а вона розбудила мене. Ще один плюс такої роботи: 10:12 — ти прокинувся, 10:15 — уже на робочій зустрічі. Після цього випадку я повернув графік до норми.

Знаходжу час, щоб трохи прибрати вдома, помити посуд. Останнє приносить особливе задоволення. Своєрідна медитація, що додає енергії. Коли є час на це, то чому б ні?

З'явилося більше можливостей для музики. Мені потрібно добряче попрацювати з технікою гри на гітарі та клавішних. Я знайшов вчителя, є відео-уроки. Читаю. Почав дивитися курс Марії Насєдкіної «Управління в кайф».
Щастя в дрібницях.
Можливості навколо нас.
Тут хіба впадеш у депресію через неможливість охопити всі.
Про те, що дозволяє собі на карантині.
Їсти борщ із салом, часником і цибулею, а після відразу піти на відео-зустріч. У таких умовах і я задоволений, і нікому не створюю незручностей.
Про позитив
Я дивлюсь у двір, де стоїть моя машина. У будь-який момент я можу поїхати на дачу. Там дерева, свіже повітря та багато простору. Сама думка про це тримає мене в гарному настрої.

За час карантину я лише двічі виходив на вулицю. Фізично я вдома, але думками завжди десь у роботі. У проєктах, що робимо та готуємось випускати. Наприклад, наш міні-серіал із минулорічного автостопу Європою. Я дивлюсь його, згадую ті дні, ще раз їх переживаю, і я ніби знову там.

Важливо навіть коли йдеш до магазину, то знайти задоволення. Від неба, від сонця, від зелені, що з'являється на вулицях. Прислухатися до себе. Щастя в дрібницях. Можливості навколо нас. Тут хіба впадеш у депресію через неможливість охопити всі.

Я звучу дуже позитивно та трохи дивно. Але мені прикольно на карантині.
Про погляд у майбутнє
У 2014 році я пережив схожу ситуацію. Коли Росія анексувала Крим. Мене гнітило, що не можу активно вплинути. Бо буду неефективним. П'ять днів поспіль я дивився телевізор, слідкував за новинами. Потім зрозумів, що це шлях у нікуди. Що я можу зробити? Продовжити активно займатися плаванням. Події завершаться, я зможу поїхати на Паралімпіаду та представити свою країну. Бути корисним. Через суб'єктивні причини цього не відбулося, але це мене витягнуло з тимчасової апатії та стимулювало до дій. До життя повернувся рух, я працював. Згодом заснував Доступно.UA.

Я люблю «катастрофи». Люблю стрес. Такі ситуації мене активізують, я краще дію в таких обставинах.

Також читайте: